Я відчував як дощ травневий окроплює таланти навкруги
І як весняний вітер хитає їх довкола
Немов читаючи його п'янкі думки
Думки, які зійшлися із грозою...
Його талант прокинувся ще заспаний зимою,
Й пішов собі у світ стежиною новою
Намагаючись знайти своє серед чужих,
Серед отих, що називають ще "забуті Богом".
Думки вкривались тінями весни,
І дощ травневий осідав на скронях,
Вони росли іще, неначе сонях,
Від ніжних доторків небесної руки.
Наситившись доволі цим блаженством,
Захоплені кружляли по траві,
Дурманом веселили голови поетів,
Пускаючи коріння в залишки роси.
Прийшовши у садок, Він полонив таланти,
Щоб згодом їх роздати гідним серед нас,
Так народилася поезія Атланти,
Відлуння тих старожитніх часів.
Ця поезія народилася завдяки юним поетам та любителям рідного слова, автори: Тиховський Сергій, Кулинич Мар'яна (Masandra), Нічна Примара, Кулікович Віка, Охманюк Галинка, Рита Мітокару, Free Mind.
