Бачиш, чистий аркуш паперу
Розгорнутий вітром і голий,
Так, ніби правда нага, без сексу,
Замотана куснем шовковим.
Чуєш,як сонце виє —-
Вонодоторкнутись хоче,
Але зголоднілий іній
Прикриває його охоче.
Він, ніби чиста дошка,
Щойно обтесана теслею
Там, де стоїть сторожка,
Накреслена мертвою фрескою.
