Ти другий сорт в очах прохожих мимо.
Пустих і сірих мас з гординею в душі,
Й присутність твоя на вулиці не диво
І те що мокрий ти, коли ідуть дощі.
Босий холодний голодний
І проклятий байдужими людьми
І твій маневр життя для них давно не модний,
Бо щастя в них вимірюють грішми.
Презирний погляд ловиш на собі щоденно,
Але ти свято віриш в істину просту,
Що все таки живем ми не даремно,
І мрію маєш далеко не пусту.
