Причудливої форми застиглі небеса, Покажуть мені прозору блакить.
Під сонячним сяйвом, на травах роса,
Від подиху вітру умить затремтить.
Сиджу наодинці з природою-ненькой...
Єднаю гармонієй себе й небеса.
Так мило, так любо, так само рідненько...
І сонце, і вітер, і сиза роса...
