Ще трохи, ще трохи
Й знайду я себе.
Ще трохи й дістанусь епохи
Яка відкриє мене.
Я зможу пізнать своє ім'я
І знайду місце притулку.
Я відгадаю хто моя сім’я,
Бо без неї нема порятунку.
Я вирішу де треба мені жить.
Я перегляну всі пріоритети.
Зміню табличку: «Всім дожить!»
Й повішу невідомі портрети.
Той час ще прийде не скоро.
Мабуть він десь ще спить.
А очі мої прозоро
Зуміють його втопить.
