Торкайся слова обережно.
До слова йди – воно святе!
Плекай у вірі. Як належно –
зерно в турботі проросте.
Наповни сутністю й любов”ю
джерельно чисто до країв.
Криниця повниться водою,
щоб подорожній з неї пив.
Бо що не робимо – вернеться,
жбурляти словом – лезом вглиб? –
у серці власному озветься.
Чи хтось плює у свій же хліб?
Мольфар тут стояв біля криниці у прохолоді і дивився на перехожих, котрі один за одним навідувалися попити
Вкінці другого рядка у другому куплеті варто поставити крапку.
В СВоєму Ж Серденьку - забагато приголосних, важко для вимови. Можна:
у серці власному озветься
Luchina відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Мольфаре
Напевно мить, коли людина втамовує спрагу - це є мить щастя, про що рідко замислюємося
Дякую