Якби колись десь там заходило сонце,
Коли б мене, як розбійника, на хресті розпинали,
Я б хотів, щоби мене хто-небудь де-небудь чекав...
Щоб у грудях, зліва, там, де серце, горіли
Останні вуглинки непогашеної ватри,
Щоб десь чекали мене, але не шукали.
Якби колись безкрило падав мій літак,
Коли б хотілося жінки, а її не було,
Якби шуміли десь хвилі і хмари пливли,
Спокійно висів би я на хресті, вгору пускаючи
Дим, туди, до небес, за птахами, які плачуть.
Хотів би спокою і тепла, щоб тишею пахло.
Коли розрядиться моя батарея, Юда прийде,
Принесе зарядне, поцілує і пошепки скаже:
"Візьми, не забудь. Знаєш, забувати не варто —
Може колись хтось подзвонить тобі".
ID:
362480
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 06.09.2012 20:07:56
© дата внесення змiн: 22.01.2016 13:47:32
автор: Ноїв Ковчег
Вкажіть причину вашої скарги
|
