Навчи мене за кимось сумувати
подихом сонливої мяти,
і не говори,що краще мені цього не знати,
бо втратив смак я відчувати...
І боляче аромату цього в собі не знати,
і не памятаю,що таке "згадати",
досить! Навчи мене, прошу..
Стомився почуття я марнувати..
Щирість цю у життя собі візьму,
і ні на мить її не відпущу,
щоб коли квітів я торкнусь,
зміг зізнатись,що когось люблю...
