Віє-віє дивним сном, добрим вітром,
Сіє промінь за вікном зерна світла,
Чом не спиться знов тобі, в травах, росах,
Як в дитинстві, як колись? Вже дорослий,
Вже зневірився не раз, так стомився,
Може досі весь цей світ двом нам снився,
Сипле сонцем в очі знов. Шквали, грози –
А насправді це лише чисті сльози…
Засинай, бо тільки в снах все насправді,
В снах ти вільний назавжди, тож не варто
Відпускати ніч тепер, їй тривожно,
Хоч лишатись разом вам вже не можна…
Ранок в зорях… Пригадай, біло-біло
Сніг останній пролетів і на крилах
Ніжний ангел опустився, сів спочити,
Треба вірити, а з тим – просто жити!
вже давно не зустрічав подібної ритміки. Як на мене, приваба твору у вмілому, гармонійному поєднанні змісту і глибокого відчуття внутрішнього ритму. Загалом є ще над чим тут працювати, але присутнє головне - ПОЕЗІЯ.
Farjen відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую.подібна ритміка і для мене самої незвична. А з приводу того, що є над чим працювати, згодна, занадто багато тут простоти і примітивності в словах.
Ви - молодець! Хороший вірш, світлий, правильний. Вселяє віру в краще. Вірш-лікар.
Farjen відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую. здається, в мене сформувалося коло постійних читачів. кажете, лікар... можливо, реаніматор душ а якщо серйозно, то я дуже рада, що ви це помітили, віра - найкращі ліки.