...сидячи на ліжку, вона слухала "серцеродираючу" мелодію і плакала, плакала не просто, а від щастя. лише думка про те, що він в неї є викликало бурю емоцій і змушувало змінювати ритм серцебиття. в цю хвилину він думав про неї, дивився на засніжену вулицю, крізь вікно яке вкрилось візерунками. між ниими був зв'язок, кращий, навіть, ніж мобільний. вони могли розуміти один одного на далекій відстані, відчувати біль чирадість. навіть хворіли одночасно.
Довго підбираючи собі вбрання, годину туди-сюди бігаючи від дзеркала до шафи вона всетаки обрала ту сукню, від якої в нього миттєво загораються очі. в той час він бігав, по місту щоб знайти най красивіший букет. Ще 15 хвилин - стояв він і думав поглядаючи на годинник біля її підїзду. серце билось як ніколи. наче першого разу. вона вислуховувала настанови матусі, яка і так була впевнена, що її дочка в безпеці. після всіх слів матусі, вона поцілувала її і пішла до нього. йшов лапатий сніг, світив місяць, зірки як ніколи були привітні. вони тримались за руки міцно. зчитували слова які походять від серця, немов лікар кардіолог. дійшовши до пункт призначення кафе "мрія". час зупинився, хоча, насправді вони сиділи пили гарячу каву, дивились один одному в очі,говорили неймовірно приємні речі. здавалося, що це саме те, що люди шукають вічність, а то і дві. час пройшов непомітно. в кафе вони сиділи тільки вдвох. кафе 15хвилин як повинна була бути вже зачиненою, але бармен просто не хотів переивати це прекрасне дійство. вони зібрались, вийшли і далі з щасливою посмішкою крокували по вечірньомі місті.все прекрасно... могло бути, і крапку можна було б ставити вже тут, але....
пройшовши декілька квартвлів, пришли до свогоо ульюбленого місця. парк. на диво в цей день він був порожній вони були самі. сілии по-зручніше і дивлись на місяць, не ввідпускаючи руки. вони мовчали, просто мовчали. через декілька хвилині він розбив тишу, словами "я кохаю тебе", вона поцілувала його і відповіла йому взаємністю. обійми. через декілька хвилин вона не відчула тої мелодії, того гучного серця. відпустивши його з обіймів. він просто упав. а в руці тримав обручку. вона не розуміла, що сталось. поокотились сльози.... музика серця замінилась тишою. лікарі констатували смерть.
пройшло рівно 3 роки, дівчина вийшла за поріг психічній лікрні. вона не пішла до свого дому, вона пішла до того місця в парк.пішов сніг.
Цінуйте коханих.
ID:
241935
Рубрика: Проза
дата надходження: 18.02.2011 22:30:40
© дата внесення змiн: 18.02.2011 22:30:40
автор: vamp[UA]
Вкажіть причину вашої скарги
|
![vamp[UA]: цінуйте коханих. - ВІРШ](/img/logopart2_ua.gif){kind=small}
