Під знаком Риб – сиро й тоскно.
Спливає життя свічковим воском,
Душа вигорає – закопчує груди,–
Зсередини гинуть ні риби ні люди.
Гниють з голови, забувши подих,
Фільтрують у зябрах свячену воду,
Окурюють ладаном розум убогий
В чеканні приходу рибного бога.
Розкинуті глибоко і далеко
Сутани-тенета «ловців чєловєков».
У клубі рибалок працюють чесно –
Беруть косяками на манну небесну.
Окремі види – до ресторанів,
В яких рогатим панам і пані
Готують серце й убогу душку:
Дешева рибка – погана юшка.
На водах діє служба спасіння,
Де божі джини душі невинні
Рятують від простору й від часу:
Змутніла ж вода псує рибі м’ясо.
Тож, все пристойно, усі при ділі,
Хрести, розп’яття – в чудовім стилі,
І скрізь – дебати, по теле й аудіо:
Чи є у риби душа насправді?
ти не нападай на карму--
хто ж тобі борщі там варить?
е? напевно, що не сам,
бо я чула, що дім-сам
також любиш часто їсти--
пальці вщент загрузнуть в тісті
й борошно заліпить пику...
тож не рипайся, музико!
