Так дивно! На маму я схожою стала:
Повільна хода, синій смуток очей.
Це мамина смерть все в мені поміняла
І відчай утрати торкнувся плечей.
А знаю лиш я, чому так воно сталось:
В день смерті матусі у серці моїм
З'явилося щось і в краплинку зібралось,
А пам"яті голос "прости" шепотів.
І я зрозуміла, що мамина ніжність
І радість, і віра, надія і біль
У серці моєму навік залишились
І стало минуле її - моя тінь.
а я згадую кожен день мою покійну бабусечку ( Царсто їй небесне !!!) Вона вклала в мене таку палку самовіданну любов, що вистачить мені на весь відміряний Богом вік. Тепер ділюся нею ....хочу стати для своїх дітей, і дай Бог онуків такою людиною, якою була для мене моя бабуся...Всім мамам бажаю довголіття, любові і поваги від дітей,а головне, треба цінити кожен день поки живі наші любі матусечки чудовий вірш
Тепер Ви такою мусите бути - для всіх інших Терпіння Вам
Радченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую. Стараюся.Онуки не жаліються. Анюта називає - Ольчик, Вітя - любіменька, Андрій - завжди запитає:"Як ти? Щось допомогти?".А головне - люблять мій борщ і пиріжки.І завжди знають, що в холодидьнику знайдуть щось добреньке. А їхні усмішки - ось найвищі мої оцінки.