Прострелені поглядом, мертві диски
З музикою, в якій прихована вічність,
Книги з життями на сторінках,
І німий неприхований страх
Залишитися з цим наодинці
Ти їм вірив, вони, тобто ти,
Теж колись так сиділи,
І зачаровано тихо мовчали їх підліткові роти,
І сильно розплющені очі теж сподівались на диво,
І як герої культових кінокартин,
Вони бездумно і безупинно курили
Ти все робив згідно їхніх інструкцій,
Ти був собою, ти плив
Іноді проти, іноді за течією
Все як вони говорили,
Твої персональні святі
Їхні знаки і натяки були ніби ліки для тебе,
Ти їх завжди помічав і цінив,
Приховані між рядків, вони відкривали небо,
Де янголи співали «stairway to heaven»
І перевидані треки ранніх бітлів
Це все було останнім,
Що тримало тебе на плаву,
Надихало на псевдо повстання,
Відправляло на псевдо війну,
Але непомітно для всіх розірвало
Твою єдину гітарну струну
Тепер твою голову точить тиша,
Майстерно й нестерпно, а ти за столом
Рахуєш склотару і майже не дихаєш, слухаючи
Як персонально для тебе
Співають Джон Ленон з Джімом Морісоном,
І хтось третій просить зробити гучніше
