ще один день ступає точно
в слід попереднього
як лисиця в слід гончака
перелітні летять у тепле минуле
врізаючись в накип часу
перегони в загусанні ефірних смол.
косметичний шов плюща на корі
якого масштабу печаль чи тиша
могла сплющити деревні серця
до щільності серцевин?
у витких коридорах гілля і вітру
потріскують невидимі жорна
згодом перемелюючи і тріскіт
ми з тобою йдемо крізь ліс
на відстані від дерев
достатній для схвилювання
а не печалі
скільки наших життів
доростати комасі у бурштині
щоб її помітили
дякую що дивишся мені в очі
10.01.26
