Жінка з Дрогобича
Жила була собі жінка з Дрогобича,
Яка мріяла підкорити світ,
Почала вона ще за часів Януковича,
І з тих пір набирала хід.
Будувала потужно кар'єру,
Наполегливо і сумлінно,
Опанувала юридичну сферу,
І фінансову на "відмінно"!
Дерлася угору щаблями,
Чиновницької драбини,
Вибившись нарешті у "зами",
Першої у державі людини.
Володіла вона українською,
Вивчила добре англійську,
Але з людьми, особливо близькими,
Зазвичай вживала російську.
І лишалась при тім патріотом,
Патріоткою по сучасному,
А найбільше цінувала роботу,
В колективі такому класному.
Мала швейцарські годинники,
Надійні німецькі автівки,
Та в її особистому ціннику,
Була Україна тільки.
Бо підкоряти не світ, а її,
Виявилось так приємно!
Якщо діяти в команді одній,
Організовано і системно.
Але якось однієї темної днини,
Цю мудру, красиву жінку,
На підставі тяжкої провини,
Схопили за руку стрімко.
Підслухали мікрофоном прихованим,
Усі таємні її розмови,
І були дуже здивовані,
І ошелешені, одним словом.
Виявляється управлінка взірцева,
Яку ставили в приклад дітям,
Була корупції королева,
І нігде тут правди діти.
Бо кмітливі і розумом справні,
(Так склалося в цій країні),
Пасуться в кишені державній,
З часів прадавніх до нині.
Приходив за неї просити,
Сивочолий служитель Бога,
Просив на поруки її відпустити,
І не судити занадто строго.
Бо у неї насправді з Всевишнім,
Канал прямого зв'язку,
І не правильно і навіть грішно,
Зачіпати особу таку.
Приходив військовий у формі,
Казав: - Звільніть цю жінку,
Вона придбала багато дронів,
На вкрадену нею готівку.
Приходили міністри і депутати,
Кожен щось хороше казав,
А самий головний, хто мав знати,
Що нічого про це не знав.
І що особисто він,
Нічим таким не займався,
А по кому там дзвонить дзвін,
Він ніколи не переймався.
І був суд і там вона чітко сказала,
Що у неї знадуться гроші,
Щоб внести за себе заставу,
Бо у неї є друзі хороші.
І з огляду на прожиті роки,
У неї багато контактів,
А взагалі вона не винна доки,
Не доведено конкретних фактів.
А потім минув один день,
За ним розпочався другий,
Країна співала пісень,
Святкувала ювілей напівкруглий.
Лунали нескінченні тривоги,
Вибухи і обіцянки,
Народ став забувати потрохи,
Про долю цієї панянки.
А оскільки, як відомо у нас,
Чітка правова держава,
То правда виграє повсякчас,
А не брехня лукава.
Але кожен повинен знати,
І старий і маленька дитинка,
Що не сяде ніколи за ґрати,
З Дрогобича мудра жінка.
ID:
1068289
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Гумористичний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Сатиричні вірші
дата надходження: 01.09.2026 20:45:05
© дата внесення змiн: 01.09.2026 20:45:05
автор: Костянтин Вишневський
Вкажіть причину вашої скарги
|
