***
І над зимою влада -
Попелу і снігів...
Трощена тепер сама
Серед степів як серед ворогів
Стеблами вони - до небес
І гостро так виструнчено
Мовчать
Гіркі стебла втрат і проклять
Ясні очі серпневого дня ...
Світ встає кожного ранку
Не там звідки чекаєш його уві сні ...
І ці асфальтові стежки теж так мовчать
Наче таять десь ворогів
За тишею - постріл
Майбутній сон...
За сном - відкривається
Реальне життя...
Яке воно ?
Жахливе як смерть
І йдеш у сон , неначе дитя ...
Небо серпневе не лічить ран
Десь ріка пожинає
Гіркоту трав...
І ці тепер реальні передчуття
Мої , і про них ти мабуть все знав ..
