Свої ми залишаєм тіні у житті…
У плині справ, у думах близьких.
Слова про нас минають в серцебитті́,
Зі смутком, усмішкою, в доріканнях.
І запам'ятаємось десь ми надовго,
А десь забудуть нас в ту ж саму мить.
Із серця в когось випадем уламком;
Для інших — втрата навіть не щемить.
На фото ми — як кольорові тіні, —
Завжди молодші, ніж насправді є, —
Це пам’яті уривок перехожим,
З ким поруч доля бути честь дає.
