Мені бракує оченят...
Твоїх глибоких, чистих, ясних
Духмяних, та солодких вуст
Таких гарячих і прекрасних.
Мені бракує твоїх рук...
Що тіло лагідно бажає,
Мов сонце вранці, що навкруг
Промінням по ньому блукає.
Мені бракує теплих снів...
Що душу зцілюють так щиро,
І що кричать «ЛЮБЛЮ» без слів,
Так тихо, шепотом, несміло.
