XXIV
Вночі крадучись, німфа мандрівна́
Помітила сатира і пішла
Тихенько в темний ліс, за болота́,
І звідти кличе хтивого козла.
Почув той плач, чимдуж помчав – втопивсь, 5
А хтось навпроти довго веселивсь.
ОРИГІНАЛ
XXIV
De nuit, la nymphe errante à travers le bois sombre
Aperçoit le satyre; et, le fuyant dans l'ombre,
De loin, d'un cri perfide, elle va l'appelant.
Le pied-de-chèvre accourt, sur sa trace volant,
Et dans une eau stagnante, à ses pas opposée, 5
Tombe, et sa plainte amère excite leur risée.
