Надихаєш мене плином мрій
Про мандрівки і лагідні хвилі.
Затуляю лаштунками вій
Ті бажання свої легкокрилі.
Надихаєш жаданим дзвінком
З недосяжних далеких позицій.
І про щось, зрозуміле нам двом,
Ми воркочем, як горлиці-птиці.
Надихаєш мовчанням своїм,
Як збираєш в наплічник пакунки,
І тавруєш на тілі моїм
Полум’яні міцні поцілунки.
Чудово 
гарно, Тетяночко! 
