Ні настрою, ні просвітку нема,
Дощі в душі, на серці - хуртовини.
Короткий день пригнічує зима,
І гасить вечір вогники калини.
Як де-не-де посиплеться сніжок,
Його, мов друга, радо зустрічаєш!
Вдивляєшся у небо без зірок ,
І дива потаємного чекаєш.
Воно прийде! Не може не прийти.
І над землею зіркою засяє!
Бо тільки диво серед суєти
У рік Новий ворота відчиняє!
