Коли людина чогось варта,
її слова, турботи, вчинки...
У їй серденьку тепла ватра
розтопить воском поєдинки...
Свої, чужі, затяті, вперті,
злорадні, горем оповиті...
Вона здолає сотні смертей...
благословить життєві миті...
Коли людина чогось варта,
їй світ затьмарити не мрія...
У ній своя небесна мантра...
Вона лиш свої зерня сіє
й збирає своє... най би зливи,
спекотні до нестями зради...
Вона підніметься, важлива,
хоч стільки б не було їй падать.
