Sonnet 15 by William Shakespeare
When I consider every thing that grows
Holds in perfection but a little moment,
That this huge stage presenteth nought but shows
Whereon the stars in secret influence comment;
When I perceive that men as plants increase,
Cheerd and checked even by the selfsame sky,
Vaunt in their youthful sap, at height decrease,
And wear their brave state out of memory:
Then the conceit of this inconstant stay
Sets you most rich in youth before my sight,
Where wasteful Time debateth with Decay
To change your day of youth to sullied night,
And all in war with Time for love of you,
As he takes from you, I ingraft you new.
-------------------------------------------
Шекспір. Сонет 15 (за мотивами)
Коли я бачу те, що людства цвіт
пливе у річці часу тільки мить,
що світ — підмостки, що зірок політ
керує ним, а молодість біжить
в обійми смерті, думаю про те,
що люди десь подібні до рослин —
міцні весною, юність їх цвіте,
та марно все — невпинний часу плин
веде безжальну з юністю війну,
цькує пітьму на світлий день ясний…
Колись він знищить і твою весну,
тому кажу тобі, коханий мій,
повір, що битві з часом зможеш ти
відродження в коханні віднайти…
(липень 2017 р.)
