Буковиночко
Знов душа і серце лине
В край чарівний, Буковину,
Де у горах сонце крила
Заховало осяйні
Там Совиця в росах сяє
І до казки закликає
І про шлях таємний в гори
Розповість лише мені
І таємними шляхами
Я піду поміж ярами
Щоб розтали під ногами
Всі замети і сніги
Щоб туманами сповита
Весним всміхалась квітом
Знов закохана у небо,
Буковиночко, мені.
Ан Бук-Стефко
