За вікнами гірко дощ ридає
по склу дрібні сльози течуть
але він зовсім не набридає
тихенький передзвін ледь чуть...
Співає дощ спокійну колискову
створили краплі ніжний фон
ми відчуваємо мелодію казкову
солодка монотонність викликає сон...
Невдовзі чомусь вії позлипаються
тоді у інший вимір потрапляємо
і люди часто на дощик сподіваються
бо разом з ним... про все забуваємо...
