В щастя я пірнаю,
Наче у ріку,
Й більш не виринаю
З нього, щоб гірку
Доленьку не мати
В світі цім повік,
Щоб лиш відчувати
Щастя цілий вік,
Щоб з ним тільки жити,
Мовби у раю,
Й більше не тужити
В рідному краю
І на світі всьому,
Де б не був на нім
Я, щоб жив на ньому
В щасті чарівнім
І діливсь ним з тими,
В кого ще нема,
Хто йде непростими
Стежками. Прийма
Кожен хай це щастя
І живе з ним вік,
Про усі нещастя
На увесь свій вік
Позабувши, наче
Їх і не було.
Прагну я найпаче,
Щоб життя цвіло
В них, неначе квіти
Гарні й запашні,
Щоб життю радіти
Цілі ночі й дні,
Бо життя минеться
Наше все земне,
Як його порветься
Нить, бо лиш одне.
Євген Ковальчук, 27. 06. 2021
