Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах ::

logo

UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

 x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 10
Пошук

Перевірка розміру




Черкасенко Cпиридон

Прочитаний : 1701


Творчість | Біографія | Критика

БІЛА ПАННА

І
Полями  журними,  як  сни,
Блукає,  лине  Біла  Панна  -
Моя  печаль  неподоланна
В  безмежжі  зим  і  чужини,
Моя  солодкая,  кохана  Омана...

Полями  журними  -  на  Схід  -
Його  вчуває  тужні  зови...
Та  груди,  повнії  любові,
З  розгону  б'ють  в  гірський  граніт,
І  сніжно-білії  покрови  -  
У  крові...

Кудою  йти?..  Нема  доріг:
Вперед  -  граніт,  назад  -  могила...
В  знемозі  впали  білі  крила...
Вкриває  землю  білий  сніг,
А  плаче...  плаче  Панна  Біла...  -
Несила!

ІІ
На  білий  покрив  сонних  піль
Лягли  таємні  ночі  тіні...
Мої  жалі,  гризоти,  біль,
Як  пісню  скорбну,  заметіль
Несе  у  безвісти  пустині.

Вона  глуха,  вона  німа:
Гукай,  кричи,  співай  до  рана  -
Усе  дарма,  усе  дарма  -
Не  озоветься  біла  тьма...
І  знов  вертає  Біла  Панна...

ІІІ
І  мариться:  на  все  життя
Пославсь  покрив  холодний,  мертвий:
В  просторах  білих  -  безпуття,
І  не  палають  щедрі  жертви...

Ні  дум,  ні  руху,  ні  бажань,
Ні  навіть  звичного  чекання:
Погасла  мрій  червона  грань,
Умерла  радість  сподівання.

Надія  вмерла,  вмер  і  жаль,
Не  ятриться  глибока  рана,
Зо  мною  лиш  моя  печаль  -
Ти,  незрадлива  Біла  Панна.

ІV
Дивлюсь  в  віконце  -  поле  біле.
На  обрії  десь  -  пасмо  гір
Стріває  збайдужілий  зір  -
І  стогне  серце  заніміле...

Не  бийсь,  серденько,  поле  біле.
На  обрію  десь  -  пасмо  гір
Стріває  збайдужілий  зір  -
І  стогне  серце  заніміле...

Не  бийся,  серденько,  -  чого  ти?
Твій  біль  я  в  пісню  переллю...
Кому  ж  повім  печаль  мою?
Кому  повім  свої  скорботи?..

Зима...  Пустиня...  Самотина...
Коли  б  не  ти,  то...  й  забуття.
Лиш  ти  співаєш  про  життя,
О  Біла  Панно!  ти  єдина...

Коли  в  злигоднях  на  чужині
Тебе  усе  ж  таки  зберіг,  -
Ніхто  не  скаже:  в  цей  поліг...
Коли  й  скінчу,  то  -  на  Вкраїні.

Ужгород, 23.І.1929

Нові твори