В святкових шатах зеленіє сад,
Потопаючи серед звуків весняного сопрано,
Годин і днів квапливо хлюпоче водоспад,
У світи несучи цвіт й не питає чи рано.
Вже не видно стежок, де танцювали зірки,
Ті, які від світла ранку на мить втратили зір,
У серці лиш тільки досі чутно їхні гудки:
Встань із колін, борися, борися і вір.
