Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
Так мати звертається до неба,
Бо матері просять в неба
щасливої долі своїх дітей.
Жовтий - то хліб.
Так мати хліб пече із пшениці,
Бо земля родить пшеницю.
Мабудь, звідси і пішло: «хліб - усьому глава».
Зелений - то здоров’я.
Так матір рослинами лікує рани захисникам,
Бо ліки цілющі знайшла.
Червоний - то любов
Так матір всіх любить своїх дітей,
Бо любов - божественне диво.
І взяла до рук рушникове полотно
і різними нитками вплітала
Візерунки оживляла:
Вітер і поля,
Ліс і шум діброви.
Красу землі,
Пам'ять предків
На рушник лягли.
Наповнювався казкою
Диво рушничок
Добротою і ласкою-
Мамин оберіг!
Використання літератури:
Куєвда В. Психологічні ретроспекції української етнокультур- ної моделі : монографія / [В.Т. Куєвда, Т.В. Ковтунович> ; за ред. М.-Л. А. Чепи. — Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2013. — 104 с.
