Знаєш, я чекаю від тебе підтримки,
Мов промені сонця бліді жалюзі.
Бувають у житті шалені зупинки,
Неначе бетонний гіпс на нозі.
Немов уві сні тікаєш від жаху,
Чи з остраху дивишся вниз із висоти,
Прокинувшись – страх?
Немає вже страху,
Реальність схиляється до самоти.
Знаєш, я не чекаю від тебе нічого
І питати нічого не треба.
Будь лиш поруч біля нічного
Неба.
