І черешню в садку,
І берізку в гаю,
І хмаринки у небі, і зорі,-
Я безмежно люблю,
І живу, як пливу-
Платан-човен у синьому морі.
А ще рибу й пташок,
Воду, глину й пісок
І стежки, і безмежні простори,
І ліси, і поля,
І озера, й моря,
І широкі степи неозорі.
Небо синє й блакить,
Як його не любить?..
І проміння ласкавого сонця,
Квітку ніжну, й на ній,
Як сльозинку з-під вій
Роси краплі...І світло з віконця.
А ще дощ і туман,
І оселю, й паркан,
І вогонь...Й навіть дим від багаття.
І веселий струмок,
Як повітря ковток,
Що дає мені силу й завзяття.
Не шукаю слова,
Їх знаходить душа,..
Не рахую ні часу, ні років.
Тут мої всі садки,
І ліси, і степи,
Що дають і натхнення, і спокій.
І я далі піду,
Біль вгамую й біду,
Все зроблю, що від мене залежить.
Силу я віднайду,
Слабшим я поможу,
Все мені тут, і людям належить.
ID:
922479
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 17.08.2021 21:00:19
© дата внесення змiн: 17.08.2021 21:11:35
автор: геометрія
Вкажіть причину вашої скарги
|
