Літо вже до кінця добігає,
Холодніють вже ранки ясні,
Серпень звісно, усе відчуває,
Ночі довшають, меншають дні...
Та ще сонечко радужно гріє,
Тихі, теплі і сонячні дні,
І природа, й земля веселіє,
Дають повід радіти й мені...
Хоч буває десь щось туманіє,
Хмари бродять купками вгорі,
То дощем, а то вітром повіє,
Неспокою додасть у дворі...
Дозріває усе на городі,
Стигнуть дині й важкі кавуни,
Гарбузи, огірки й помідори,
Й кукурудзи важкі качани...
Та усе ж на краєчку вже літо,
Оглядає творіння свої...
Зажурились замріяні квіти,
Прихиляються вже до землі...
Не втрачає усе ж розмаїття,
Стоїть літечко ще на виду...
І радіє земля і довкілля,
Хоч і чує осіннє:"Іду!"
Літо вже до кінця добігає,
Ще петрівка не з"їла тепло,
Серпень холоду не відчуває,
Розганяє і смуток, і зло...
Та у серпні і спина ще мліє,
І зерно вже дозріло в степах,
Хлібороб усе збіжжя збирає,
Як куріпка маленьких курчат.
Помаленьку все ж літо збігає,
Осінь йде на своїх парусах,
Як рахунки вести вона знає,
Все рахує, як квочка курчат...
Так, літо вже добігає до кінця,не загорами осінь, та теплі промені ще торкають обличчя! Естафету прийме очінь - чарівниця!!! Обдарує своїми дарами фруктами та овочами! Прекрасна поезія Валюшо!!!
Прекрасна поезія Валюшо!!! 
