Ночевала тучка золотая
На груди утеса-великана...
М. Лермонтов
Золота хмаринка ночувала
аж до ранку з велетнем-бескии́дом;
попрощалась на світанку з дідом,
у блакиті, граючись, пропала.
Та лишився вогкий слід на скелі
зморщеного діда. Одинокий,
у заду́мі він стоїть глибокій,
і тихенько плаче у пустелі…
