В небі зграя кружляла.
Я ж, не маючи крила,
Ніби з ними летіла –
Рвалась вслід усім тілом
Та невдало.
Горді в величі змахи…
Птахи зникнуть в тумані.
Відпускаю кохання –
Хай із ними розтане,
Я ж – не птаха…
Заберіть його, браття,
З дужим, впевненим злетом,
Вирвіть серце із плетив,
Щоб цвіла в очереті
Я лататтям.
Тужно квилили сірі
Сповіді гарячковій,
Взявши рештки любові
Й сни мої кольорові
В теплий вирій.
/Ілюстрація з інтернету./
