Хвалитись перемир"ям можна цим,
І з папірця читати просто фрази,
Але хлопчина був для мами син,
Не виправдає смерть того наказу.
Гинуло більше, але цей - один.
Був для батьків як сонце на планеті,
У двадцять літ - ще навіть любив,
І смерть ніяк не втримати в секреті.
Для когось ці накази лиш слова:
Немає втрат, а діти - в домовинах,
Душа хоч вічна але не жива,
У неньки, що отак зустріла сина.
Ніколи це не виправдати зло,
Лишилися назавжди тільки сльози,
Кров"ю написані накази, не пером,
Невже це тільки Бог судити зможе.
Галина Грицина.
