Зодягну у щастя зоряну вуаль,
З ясним місяцем звінчаю долю,
І вітерець розвіє мою печаль,
Злечу у Всесвіт, як птах, на волю...
Мій білолиций Князю, прошу тебе,
Візьми на човник в далі голубі,
Там, де сяє яскраво сонце золоте,
Щоб віднайти земне тепло в душі...
Світи, ясно-чорнобрива нічко!
Осяй мені путь в сизім тумані,
Веди до берега, де тече річка,
Де чекає мене лебідь кохання!..
Він один мене розуміє без слів,
Ангелом намалює казкові сни,
Я берізкою росту серед ясенів,
Цвіту у саду трояндою весни...
Віднайду у травах свій тихий рай,
Засолодить уста щедре літо,
Полечу у парі за небокрай,
Розтану снігом, зів'яну квітом...
красива лірика 
