Блискає, близько вечора,
Вітер дужчає. Град. Гримить.
Час зручний, щоб прийняти зречення,
Час такий, що згасає в мить.
Зверху б’ють, сиплють іскри підковою.
Світ стискається і в словах
Вас згадаю, я, просто знайомою,
Щоб забути на власний страх.
Час ще є доки хмарами вурдиться
Схід і Захід потоптаний в тьму.
Чорний вершник спустився на вулицю.
Я ще з Вами, в опівніч, живу.
Дякую, і Вам того ж.
