Дівчина-квітка
Роблячи подих,
щастя вдихаєш
в серце своє.
Сумнівів жодних
не відчуваєш,
кажеш моє.
Сонце ласкаве
радує очі
радісним днем.
На все цікаве
линеш охоче
духом-вогнем.
Мрії казкові
і слова ніжні
пестять тебе.
В миті ранкові
квіткою вишні
бачиш себе.
Лишень відчувши
біль твій і радість
я аж зацвів.
Щастям забувши
сум, як на милість
тебе зустрів.
Дівчино-квітко,
чом я так рідко
бачу тебе
щасливою з кимось?
Як тобі, квітко,
щастя не видко
радуй себе
життєво хоч чимось.
Творячи світло
настроєм зранку
лиш усміхнись.
Сонячним вітром
йди на альтанку
і подивись.
Як сходить сонце
в небо з туману
темних ночей.
День як віконце
є океаном
твоїх очей.
Дівчино-квітко,
чом я так рідко
бачу тебе
щасливою з кимось?
Будучи свідком,
підійду швидко,
втішу себе,
моя мрія здійснилась.
Дівчино-квітко
чи тобі видко,
що я з тобою
давно вже знайомий?
Ти є та квітка,
що цвіте рідко,
кличе з собою
у світ милий сьомий?
Віктор Цвіт 14.09.19
