В нас тихо. Ні пострілів, ні канонади,
Країна одна, і народ в нас один.
В нас тихо, а поряд на сході снаряди
Летять, і від вибухів стелиться дим.
На мирній частині надуті проблеми,
Щоденна морока – їй побут ім’я.
«Гудять» в нічних клубах місцеві богеми,
А там волосинка тримає життя!
В один час у вікна нам стукає ранок,
Та зовсім по іншому все це бува…
Бо там після ночі тривожний світанок
Мовчить у скорботі… Вже зайві слова…
А в тебе в цю мить, теплий душик і кава,
І вічна дилема – що нині вдягти?!
Тут інша планета, одна хоч держава
Не бачиш війну котрий рік уже ти!
Як жаль… Багатьом на усе те байдуже,
Їм затишно тут, то не їхня війна.
Не дума, що десь у окопі,, в калюжі,
Хтось небо блакитне над нами трима…
