Був теплий вечір, з тобою поруч крокував
По темних вулицях, при світлі ліхтарів
Лив дощ, калюжі мов озера розливав
А нам здавалось це не дощ, а мелодійний спів
Посеред хмар, на небі де-не-де зірки' ясніли
В моїй руці — твоя рука
Ми йшли та й жартували, й говорили
Й здавалося що вечір цей не матиме кінця
Світили ліхтарі й дві тіні у одну зливались
Й гаря́че билось серце і твоє й моє
І нескінченним лабіринтом вулиці здавались
Й немов те дзеркало з калюж дорога вмить стає
Та ось необережно крок ти свій зробила
Та оступилася, й ледь не пішла з під ніг земля
Подяка Богу — встигла, що рука схопила
«Тримаю тебе я — любов моя»
Ти розсміялася, й в очах зірок мільйони засвітились
Й твій сміх по вулиці — немов луна
На якусь долю серце зупинилося й сильніше знов забилось
Не відпускає ще тебе моя рука
Наблизилась ти тихо, та уста твої - моїх торкнулись
Гарячий поцілунок, як медовий смак
Та руки у обіймах перетнулись
Нестримна кров почала бити у вісках
О квітко, що солодше може бути
Мов дотик матері, так ніжність на твоїх губах
Мов сон шалений, котрий не забути
Немов троянд пахучих — тисяч аромат
Козкова мить, але здається вічність пролетіла
Немов би зупинився всесвіт та навколо ні душі
Й мелодія небес раптово забриніла
О незбагненна, чудеса робити вмієш тільки ти....
А далі дощ почав сильніше і сильніше лити
Як опинилась вдома ти, загадка й досі є
Та дотик губ твоїх — з цим вічно буду жити
Ти світло, радість, й щастя ти моє
Не зможу відрізнити я, чи справді було це, чи щось наснилось
Тепло долонь твоїх, ще досі у моїх руках
О мила, казка ця не припинилась
Й моє кохання на твоїх губах!
