Весняна ніч на спогади навіває,
І весняна ніч ця забрала сон мій.
Виско небі місяць поміж хмар гуляє
Глузуючи:- Спати сьогодні не смій.
Тихим сном засинає уже природа
І стуляють підсніжники пелюстки.
Тільки місяць із-за хмар виглядає,
Та роздивляючись небесним оком,
Розсилає промені свої навкруги.
А з невідомого молочного шляху
Світло на Землю далекі шлють зірки.
Скільки ж то років потрібно багато,
Щоб могло воно аж до Землі прийти.
Весняна ніч на спогади навіває,
І цій ночі подарую я сон свій.
Може вона мені юність пригадає,
Як був життєрадісний і молодий...
Я бачу й зараз Ви такий, Володю!!! 
