Коли б не зорі
Десь там у безодні,
То і безодні,
Мабуть, не було б.
Її назвали
Ясним небозводом,
Повіривши
У сонця мудрий лоб.
Зірки нам сяють
Крізь космічні версти,
Близькі, далекі -
Увійшли в серця.
Так хочеться
Умерти і воскреснуть,
Аби цій казці
Не було кінця!
