Щоб крилам снаги вистачало в польоті,
Щоб сонечко гріло мені у вікно.
Шукаю я щастя не в сріблі і злоті,
Шукаю в полові я правди зерно.
Сміюсь коли біль точить пазурі в серці
І плачу від радості – сміху бува.
По черзі то мед, то приправлені в перці
З душі відпускаю своєї слова.
Галопом лечу по життю наче вітер,
Впаду, піднімаюся, знову лечу.
Плету візерунки з відомих всім літер,
Надії запалюю в серці свічу.
Крізь хащі зневіри прямую до світла,
У душу вбираю добра промінці.
Я знаю, всміхнеться ще доля привітна,
І синього птаха втримаю в руці.
А поки наснаги, додати щоб крилам,
Визбирую правди зернятка в полові
Біжу по житті нещаслива й щаслива,
Думками ділюсь у віршованім слові.
