Заплющивши стомлені очі,
П'ю спокою свого нектар
Й сп'янівши від подиху ночі,
Смакую ілюзій дурман
І слухаю дріб барабанний,
У хаосі крапель дощу,
Із свіжістю вітру вдихаю,
Весни запізнілу грозу
Чекаю, що новий вже спалах,
Розкатистим громом війде,
В небеснім звучанні органу,
Зворушивши вкотре мене...
