чи то знов у мізку кішка плаче
чи то райдуга над берегом зі сліз
звірі помирають не всерйоз
доки річці кроки снять дитячі
доки трави вище голови
доки шерех вітру в піснях пташки
доки серця ворони-волхви
білій шкірі ще пасуть мурашки
в тиші дивні наче гробовій
спійманий карасик , наче диво-
рота відкриває, ще живий -
звірині вмирати невластиво
ось тому до хмар до вишини
пнеться кожен гарний і не гарний
бо життя живеться не на марно
навіть під прицілами вини
