Псуємось, як деградація чогось невідомого
Спускаючись по краях, сліпотою доріг
Схиляємось більше до життя фантомного
Та як завжди, підкошуються кінцівки ніг
Як покидьки, насамперед руйнуєм серЕдину
Залишаючи чорні дири на одну пустоту
Ми-люди. Ми є лише повсякденними
Які так і не мислять про свою висоту
