Заслуг немає у любові:
Є просто ти. Є просто я.
Поєднання душі і крові,
Коли із двох – одна сім’я.
Заслуг немає у любові:
Є лиш потреба бути вдвох.
Дивитись в очі, чути мову,
Відгадувати хід думок
І відкривати в новій днині
Щось незвичайно чарівне
У нерозгаданій людині,
Що як створіння неземне
На протязі останніх років
Так спонукає до життя,
Аж відступають крайні строки,
Даючи місце почуттям.
Заслуг немає у любові:
Є дивна ніжність і тепло,
Яке мов літо веселкове
Крізь долі наші протекло.
Є ти, є я, а поміж нами -
Є діти, трієчко внучат.
Зимовий сад ще марить снами,
Та в ньому вже на всю звучать
Їхні пісні, як гімн любові,
Як щебетання пташенят!
Це наші весни в їхній крові,
Не відмираючи, дзвенять.
Заслуг немає у любові:
Є довгий, чи короткий вік.
І навіть у часи суворі
Не забувається повік
Ота миттєвість поєднання
Той спалах світла у душі,
Що й досі в почутті кохання
В серцях породжує вірші.
14.03.2018
dovgiy відповів на коментар Яна Бім, 20.03.2018 - 15:39
Дякую, Яночко! Це лише твір. Я можу бути вдвох лише тоді, коли дивлюся у люстро.
Яна Бім відповів на коментар dovgiy, 20.03.2018 - 18:46
) і тоді затишку треба...
dovgiy відповів на коментар Яна Бім, 20.03.2018 - 20:27
Цього добра маю вдосталь! живу сам, тіьки Муза іноді навідує. А скоро і вона не зможе приходити, бо по городах буде ходити - поетам та поеткам буде допомагати картоплю садити.
Яна Бім відповів на коментар dovgiy, 21.03.2018 - 13:47
і то треба Віршами вічно ситими не будемо
Тоді я за Вас спокійна!
З ДНЕМ ПОЕЗІЇ!
живу сам, тіьки Муза іноді навідує. А скоро і вона не зможе приходити, бо по городах буде ходити - поетам та поеткам буде допомагати картоплю садити. 
