Коли весна, загорнена в тепло,
Покличе птахів з вирію додому,
То оживе природа і село,
Згубивши у снігах зимову втому.
Завруниться пшениця у полях,
Зрадіє око сонця й селянина,
Клейкою зеленню розродяться гілля,
І з гаю пісня солов’я полине.
Весніти стане і людська душа
Новим, іще не знаним досі духом,
І час тепер не буде поспішать,
Аж поки день стривожений потухне.
10.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
Чудове глибинне філісофське актуальне:
"Весніти стане і людська душа
Новим, іще не знаним досі духом,
І час тепер не буде поспішать,
Аж поки день стривожений потухне."