* * *
Як солов’ї розспівуються
у досвітку чаші!
Мов – рань і милосердіє Її...
Й цей наш побіг
у слідах пороху
на патронташі,
І цей обрив... що
співи божі –
нічиї...
Се благостиня дня! –
повітря між гілками.
По обрису дерев – пред сходом –
нагорі –
Ці непрострочені часи
новозавітніх вівтарів!
Всього, що буде...
й вже стається
з нами...
Тож – серце
серцю проспіва
як в храмі;
з милости Божої – бог
й з чагарів...
5.05.2008
