Шукаємо промінчик у пітьмі, в останньому промоклому трамваї, ми друзів обираємо самі, а час нам тільки кращих залишає! Трапляється багато на віку, ми змінюємо звички і костюми, з одними друзями ми граємось в піску, інші стають із часом наші куми! І не в залежності від чину і заслуг, хто в груди себе б»є несамовито, покаже тільки час хто справжній друг, він своєрідне доленосне сито!
